Подорожі на квадроциклах

Якщо Ви прагнете вітру в лице і фонтану адреналіну в кров, то подорожі на квадроциклах – задоволення саме для Вас!

Наші маршрути – це насолода для тих, хто знає ціну гірському екстріму.

Ви отримаєте справжній драйв, долаючи серпантинні гірські дороги і круті підйоми та відчуєте неймовірний кайф від самостійного керування квадроциклом і від своїх маленьких та великих перемог.

Ми турбуємось про наших гостей протягом всього часу, проведеного разом.

Під час кожної мандрівки ми запланували для Вас короткотривалі зупинки, щоб пригостити чаєм, а також приготуємо смачнючий шашлик та страви гуцульської кухні. Непосидючим пропонуємо стрільбу з пневматичної гвинтівки, а справжні естети зможуть поповнити карту пам’яті у фотокамерах фантастичними краєвидами.

За Вашим бажанням ми влаштовуємо подорожі з ночівлею у наметах на високогірних полонинах.

Маршрути

Ворохта – Яблуницький перевал (921м н.р.м.), через с.Вороненко

Довжина маршруту: 30 км.
Тривалість: 1.5 год
Основні пункти на маршруті: високогірне с.Вороненка
Маршрут проходить старим Чехословацько-Польським кордоном

Яблуницький перевал – перехід в Східних Карпатах, що з’єднує долини р.Прут й Чорної Тиси. Сідловина у звуженні Яблуницького хребта, що сягає 931 м височини над рівнем моря. Тепер через перевал проходить шосе.
Після відвідин сувенірного ринку Ви привезете у власну оселю часточку Карпат.
З Яблуницького превалу відкривається неповторна панорама величі Карпатських хребтів. Свіжість наповнює легені, а шум дерев заколисує…

Ворохта – високогірна полонина Кукул (1539,4м.)

Довжина маршруту: 50 км.
Тривалість: 5 год.
Основні пункти на маршруті: урочище «Припір», полонина «Буковина», полонина «Григорівка»

Кукул – це група полонин та вершин, об’єднаних за назвою найвищої гори висотою 1540 метрів. Через Кукул проходить старий чесько-польський кордон (теперішня межа Івано-Франківщини та Закарпаття).
На самій полонині Кукул, де влітку випасають сотні голів худоби, є дві теплі колиби, вода, а також військовий цвинтар Першої світової війни.

Полонинний хребет Кукол, особливо при добрій видимості, зачаровує будь – якої пори – неможливо втриматися від споглядання розлогої панорами цілої Чорногори, величних Говерли й Петроса просто перед очима, масиву Близнець , Добошанки, Сивулі …

Гори немов зібралися, щоб потішити Вас своїм розмаїттям: гострі та пологі вершини, порослі лісом або зовсім голі, розділені широкими полонинами, долинами або вузенькими щілинами, що їх за віки промили потоки…

Ворохта – високогірна полонина Григорівка (1388,4м.)

Довжина маршруту: 45 км.
Тривалість: 4 год.
Основні пункти на маршруті: урочище «Припір», полонина «Буковина».

 На полонині Григорівка більше десятка пастуших будинків, стаєнь, відкритих загонів для худоби.

Здається, що тут все родом із легенди – вишукані вершини зачаровують своєю красою та величчю, а чисте повітря п’янить ароматом духмяних трав.

Мандрівка на полонину Григорівка – це шанс вирватися з урбаністичної загазованої атмосфери в аромотерапійні простори Карпат.

Ворохта – г. Піп-Іван (2028м.) на вершині якої знаходиться обсерваторія збудована минулого століття.

Довжина маршруту: 160 км.
Тривалість: 8 год.
Основні пункти на маршруті: полонина «Веснарка», високогірне озеро «Марічейка»

Піп Іван, Чорна Гора, Попіван. Напевно, немає в Карпатах цікавішої, загадковішої, знанішої за кордоном, і водночас найбільш віддаленої від автошляхів гори. Її висота 2028 метрів над рівнем моря. Це третя за висотою вершина України, яка поступається тільки Говерлі (2061 метрів) і ще одній горі Чорногірського хребта зі своєрідною румунською назвою Бребенескул (2036 метрів).

Споруда старої метеорологічної обсерваторії, що розташована на Чорній Горі, десятки років приваблює сюди туристів.

Є версія, що назва Піп Іван, яка вказана на більшості офіційних карт, неправильна. Вона з’явилася після приходу на Західну Україну радянської влади. Мовляв, колись у цих місцях жив священик Іван, який на свято Івана Купала очолював походи місцевих жителів на гору для збору цілющого гірського зілля. Ще говорять, наче сама гора нагадує попа в рясі. Однак давня і тому, за логікою, правильна назва — Попіван із наголосом на другому складі — говорить про те, що тут постійно дмуть сильні вітри. Вони завивають, поспівують, «попівають».
Існує й інша назва вершини — Чорна Гора, яку часто плутають із Чорногорою — величним гірським масивом, де розташовані шість карпатських двохтисячників. Нагадаємо, що в Карпатах є ще один Піп Іван — Мармароський — найвища вершина Рахівського масиву. Висота тієї гори сягає 1941 метра.
Щодо Попівана, або Чорної Гори, то гуцули розповідають, наче колись на її вершині була величезна скеля і Довбуш — легендарний ватажок карпатських опришків — убив тут «чорну біду» (тобто чорта). Ніби від цього і скеля почорніла, й гору назвали Чорною.
Але основна своєрідність Попівана полягає в тому, що його вершина увінчана грандіозною кам’яною будівлею. Узимку обсерваторія так обростає снігом і льодом, що поляки назвали її «Білим слоном». Появу цієї загадкової назви пов’язують і з іншим фактом. Деякі чиновники зі скепсисом ставилися до обсерваторії як наукового закладу, що вимагав великих коштів. В їхньому розумінні це був «білий слон» — химерний непотрібний задум.
Але це ще не вся історія… Приїжджайте до нас і ми Вам все розповімо!